Политология : Внешнеполитические связи Турции и Украины

Внешнеполитические связи Турции и Украины

Туреччина є потужним субрегіональним лідером із власною системою інтересів.

За умов останніх структурних змін у посткомуністич ному світі Туреччина у

своїй зовнішній політиці опрацьовує новий геополітичний ракурс. Анкара не є

вже повернутою обличчям до комуністичної загрози з Півночі та з Балкан, а у

зв'язку із арабо-ізраїльським мирним процесом вона виступає як регіональний

гравець і шукає впливову політику на більш віддаленій периферії. Після

Другої світової війни зовнішньополітичний курс Туреччини був зорієнтований

подвійно: політика розвитку індустрії та приєднання до ЄС, а з другого боку

- у зв'язку зі східною та ісламською орієнтацією Туреччина шукає свою

ідентифікацію з Середнім Сходом та Центральною Азією. За часів "холодної

війни" радянська домінація в Центральній Азії та на Кавказі заважала

турецьким зусиллям у цьому напрямку, тоді як турецька асоціація з Ізраїлем

та альянс із Вашингтоном затьмарювали прямі відносини із Середнім Сходом.

Туреччина виконувала функцію південного флангу НАТО і слугувала опорою

безпеки США. Наслідок - політична ізоляція від Середнього Сходу,

протистояння з Північчю. 1

Особливе положення Туреччини стосовно Європи, з одного боку, стосовно

ісламського Півдня - з другого, створює особливу геополітичну конфігурацію

її національних інтересів. Європі важко сприйняти Туреччину як її

невід'ємну частину, вона сприймається як щось чужорідне. Участь Туреччини в

Північно-Атлантичному Альянсі є скоріше наслідком