Государство и право : Новый курс президента Ф.Д. Рузвельта
Новый курс президента Ф.Д. Рузвельта
Національна академія внутрішніх
справ України
Факультет заочного навчання.
Госпрозрахункова форма.
Контрольна робота
Дисципліна: Історія держави і права зарубіжних країн
На тему: “Новий курс” президента Ф.Д.Рузвельта
Слухача 1-
КА курсу , групи №2
Залікова книжка№00-
0080
Ільїна Костянтина
Мсце
роботи: УНТК ТК “Інтер”
Домашня адреса: пр-т
Свободи буд. 15/1
кв. 192
Київ 2000 рік
ЗМІСТ
Вступ
стор. 2
1.Передумови впровадження «Нового курсу». стор. 4
2.Суть «Нового курсу».
стор. 6
3.Значення «Нового курсу» у подальшому стор. 10
розвитку США.
4.Значення «Нового курсу» у розвитку інших стор. 13
держав.
5.Висновок.
стор. 15
6.Список використаної літератури. стор.
16
Вступ
Перш за все хотілося би відповісти на питання «Чому я обрав саме цю
тему?» . На мою думку , вивчення цієї теми може стати мені у нагоді . Чому?
Тому що у цей період США долали економічну кризу , кризу яка за деякіми
економічними проблемами схожа на економічну кризу України . Наприклад:
безробіття , банкрутство підприємств , і таке інше…
У цій темі є багато дуже цікавих і цінних речей - побудова
адміністративного права , перехід держави від монополістичного капіталізму
до державно-монополістичного , методи переходу , співвідношення ідей
Г.Гувера ідеям Ф.Д.Рузвельта , методи вирішення багатьох економічних і
юридичних проблем і так далі…. Одже для себе я знайшов у цій темі дуже
багато оригінальних способів подолання різних проблем . А тепер щодо самої
кризи…..
Після першої економічної кризи (1920-1921) був тимчасовий затишок аж
до 1929 року . Того ж року інші капіталістичні держави подолали наслідки
другої світової війни , у цей же час була ліквідована нестача товарів , яка
з’явилась завдяки другій світовій війні . На товари , які США збували на
світовому ринку зник попит . У середині 1929 року товарний ринок був
перенасичений , і у США почалась наступна економічна криза . Згодом ця
криза вплинула на весь капіталістичний світ .
Одже , восени 1929 року Сполучені Штати Америки перейшли межу яка
розмежувала два етапа її історії . Криза 1929 – 1933 років була самою
довгостроковою в історії капіталізму . Якщо криза 1920 – 1921 років
продовжувалась лише 9 місяців , то криза 1929 – 1933 років - 44 місяці .
Наслідки цієї кризи були дуже жахливі . Майже 45 мільйонів чоловік
опинились за межою бідності . У період з 1930 до 1932 років , більш ніж 5
тисяч банків оголосили про свою розрахункову неспроможність . Зачинялись
виробничи підприємства , люди опинялися на вулиці без грошей , роботи і
соціального захисту . Найбільш тяжкими роками , так званими «роками
великої депресії» було потім визнанно період з 1929 по 1933 рік .
У 1933 році , на зміну президенту США Г.Гуверу , до влади
прийшлов Франклін Делано Рузвельт зі своєю адміністрацією . Отримавши
владні повноваження , Ф.Д.Рузвельт одразу почав впроваджувати свою програму
під назвою «Новий курс» . Ця програма - найважливіша подія у розвитку
Сполучених Штатів Америки . Вона , збентежила усю державу , все її
населення і кожного окремого громадянина . Вона змінила весь устрій
державного апарату , ставлення держави до людей , і точку зору що до
соціального захисту населення . З одного боку криза завдала дуже багато
шкоди окремому громадянину , невеликим підприємцям і бізнесменам . З
другого боку впровадження «нового курсу» доповнило законодавство США
багатьма дуже важливими і необхідними законами і постановами що направлені
на поліпшення життя людини , її соціальний захист , на підтримку
підприємств , банків та бізнесменів . Дуже важливе значення для всього
подальшого розвитку США має зв’язаний з «Новим курсом» процес переростання
монополістичного капіталізму у державно-монополістичний . «Новий курс»
передбачував різке посилення державного впливу . Під час цієї реформи
серйозно збільшився державний аппарат , була ускладнена його структура і
функції . За перші два роки кількість федеральних службовців збільшилась
майже на 25 відсотків , було сформовано 35 великих , самостійних відомств і
безліч малих підпорядкованих існуючим міністерствам . А насамперед одне із
найважливійших досягнень - це утворення нової правової галузі , як
адміністративне право .
1.Передумови впровадження «Нового курсу».
У 1928 році , у Сполучених Штатах Америки жодна людина не могла собі
уявити , що може трапитись лихо – економічна криза . У державі панував
монополістичний капіталізм , однак восени 1929 року держава відчула початок
кризи .
Перші прояви кризи можна було побачити вже у середині 1929 року ,
вони виявлялися в скороченні будівництва , в значному падінні виробництва .
У вересні почались епізодичні зриви курсів на Нью-Йоркській бірже , у
жовтні падіння курсів стало всезагальним і стрімким , а 24 жовтня почався
небачений в історіі США біржевий крах .
Держава не була готова до рішучіх дій що до подолання кризи . Самим
яскравим прикладом була сфера соціального захисту , в якій останнім
прийнятим законом були статути про пауперів , прийняті у першій половині 17
століття . Статути пауперів були такого змісту – “кожна община повинна мати
запаси їжі достатні для підтримки своїх бідняків .”. Взагалі у державі
майже не було законів спрямованих на соціальний захист незаможніх . У 1929
році закони про допомогу ветеранам мали 44 штати , сліпим – 22 штати ,
людям похилого віку – 10 , про допомогу багатодітним – всі окрім п’яти
штатів . Система допомоги була дуже відсталою , в цілому дотримувався
принцип місцевої відповідальності . У роки “великої депресії” безробіття
стало національним лихом . Проблеми зростання матеріальної
незабезпеченності , голод , хвороби , виселення із квартир – опинилися на
першому плані .
Влітку 1932 року звичайну організацію соціальних служб було замінено
надзвичайними , більш потужними . Діючої системи надходження грошей було
недосить . В 1930 році , Нью-Йорку щомісяця було потрібно майже 1 мільйон
доларів (для допомоги) , три роки потому 15-16 мільйонів доларів . З 1930
по 1933 рік , асигнування на соціальні потреби в Буфало зросли з 1.395.000
(1\22 частина місцевого бюджету) до 3.821.000 (1\3 частина місцевого
бюджету) . За цей же період в Мінеаполісі індекс допомоги підскочив зі 150
до 1500 пунктів . Тількі за першій рік кризи витрати на допомогу у 60
містах з населенням більше 100 тис. Збільшились на 92,3 % а у 30 містах з
населенням не менш 30 тис. чоловік за два роки (1929-1931) на 217% . З
квітня 1932 року по квітень 1933 року розмір допомоги із громадських джерел
в цілому по державі зріс на 105 % . Витрати на громадські потреби добряче
підірвали муніципальні бюджети . Наприкінці 1932-го року Нью-Йорк , Чікаго
, Мілуокі , Цінцінаті , Клівленд , Атланта , Дархем та інші , вичерпали
повноваження що до підвищення податків та боргових зобов’язань . Одже ,
незаможні могли розраховувати тільки на благодійність , якої явно було не
достатньо , а знайти роботу було майже не можливо .
До 1932 року промислове виробництво в США зменшилось у цілому на 46%
, а по окремим галузям значно більше . Так виробництво чавуна – на 79% ,
сталі – на 76% , автомобілів – на 80% . Обсяг залізничних перевезеннь
зменшився на 52,7 % . Із 279 існуючих домн працювали тільки 44 . Збитки
корпорацій тільки за 1932 рік перейшли межу 3 мільйонів доларів . За три
роки кризи було визнано банкрутами 5761 банк з суммою вкладів 5 млрд.
долларів .
Аграрну кризу яка почалась ще у 1920-1921 роках к 1929 року ще не бкло
подалано . Нове і дуже стрімке падіння цін відкинуло найменш забезпечені
слої фермерства до самої крайньої межі . У результаті кризи , валовий
прибуток американських фермерів впав з 13,8 млрд. долларів у 1929 році , до
6 млрд. долларів у 1932 році . Завдяки кризі держава опинилась на рівні
1911 року.
Внутрішня політика Г.Гувера .
Президент Гувер був категорично проти допомоги безробітним зі збоку
держави , він вважав , що ця допомога “Підірве віру населення у свої сили”
і “послабить стійкість американського характера” . Одже , усю допомогу
зголоднілим було звалено на плечі благодійних організацій . Червоний Хрест
та інші схожі благодійні суспільства були зобов’зані збирати гроші серед
меценатів .
Для того щоб гальмувати подальшій зріст безробіття , було прийнято
рішення видати новий іміграційний закон , котрий перекрив би кордон для
безробітних із інших держав . Цей закон набув чинності у липні 1929 року .
На його підставі , кожна держава мала свою квоту , пропорційну
національному складу усього населення США у 1920 році . Але цей закон аж
ніяк не вплинув на економіку .
Ще у 1928 році відчувалось наближення аграрної кризи . Одже на
передвиборній компанії Г.Гувер обіцяв розібратися з цим питанням . І він
таки розібрався , прийнявши фермерський закон 15.06.1929 року . Відповідно
до нового закону , було створено Федеральне фермерське бюро , яке повинно
було допомогати фермерам шляхом регулювання цін на сільськогосподарські
продукти . Регулювання цін повинно було здійснюватись завдяки закупівлі
фермерським бюро надлишків виробництва , тим самим знижуючи пропозицію і
підвищуючи попит . На усі потреби , бюро отримало 500 млн. долларів . Також
бюро повинно було видавати кредити фермерським кооперативним організаціям
, котрі в свою чергу мали змогу кредитувати малих фермерів .
Не пройшло й два роки , як усі фонди бюро було вичерпано . А ціни на
пшеницю продовжували падати . Восени 1931 року на складах і зерносховищах
фермерського бюро знаходилось майже 250 млн. бушелей пшениці . Одже ,
фермерське бюро виявилось безсильним перед обличчям кризи .
Криза примусила Г.Гувера відступити від своїх переконань . Перші
кроки державного втручання були зроблені Гувером наприкінці 1929 року . 5
грудня президент зібрав керівників провідних банків та трестів для розробки
нової програми оздоровлення американської економіки . На цьому засіданні
було прийнято рішення вкласти нові капітали в економіку США , і тим самим
подолати кризу . Ця програма , як і інші , виявилась неефективною .
Гувером було зроблено ще багато спроб врегулювати економіку , але усі
вони були не зовсім правильними . Одже , адміністрації Гувера не вдалося
подолати кризу .
Вступ у повноваження президента Ф.Д.Рузвельта
Враховуючи ситуацію , губернатор Ф.Д.Рузвельт в листі законодавцям
штата від 07 січня 1931 року , обіцяв що його адміністрація – “стане на
путь невідкладної допомоги” , не дивлячись на те що матеріальна допомога по
безробіттю “суперечить не тільки усім принципам соціальної політики , а і
усім принципам американського громадянства та здорового державного
управління .”
Одже , коли прийшов до влади , Ф.Д.Рузвельт одразу ж розпочав
аналізувати і шукати методи боротьби із кризою . Ще на передвиборній
кампанії , Ф.Д.Рузвельт казав , що державі та народу потрібно йти “новим
курсом” , одже , і программа Ф.Д.Рузвельта по лікуванню економіки отримала
ім’я “Новій курс”.
Однак , перед прийняттям своїх повноважень у Ф.Д.Рузвельта не було
геть ніякої програми по оздоровленню економіки . Уся його программа (як
потім свідчило його оточення) знаходилась у маленькій записній книжці у
вигляді нотаток . Адже результати були більш ніж кращими .
Повертаючись до передумов впровадження “Нового курсу” , можна сказати
що основною причиною звісно-ж була економічна криза , яка з кожним днем
була все глибшою . На мою думку , без рішучих змін у державному устрію , та
зміни відношення держави до громадських справ , було не можливо . Економіку
потрібно було лікувати . А повинен був займатись лікуванням саме уряд .
Всеж - такі основна функція держави це регулювання суспільних відносин , а
у США була політика державного “не втручання” . І доки Ф.Д.Рузвельт не
змінив відношення держави до суспільства та внутрішню політику , криза
продовжувалась .
2. Суть «Нового курсу» Ф.Д.Рузвельта .
Нова адміністрація та конгрес перш за все були змушені
розібратися з банківсько-фінінсними проблемами . На початку березня 1933
року банки припинили функціонувати . Президент був змушений оголосити
надзвичайне положення і зачинити усі банки .
Надзвичайну сесію конгреса було перенесено з 9 березня на 6 , а в
перші години своєї діяльності , конгрес прийняв надзвичайний банківський
закон . Невдовзі , 10 березня , президент видав наказ , який забезпечував
встановлення абсолютного державного контролю над золотом . Цей указ не
давав змоги вивезти його за кордон , та займатися спекуляцією золота . Уряд
отримав матеріальну змогу декретувати золотий зміст доллара , чим згодом і
скористався . Розширив державне втручання в банківську сферу , уряд прийняв
рішення почати відродження вже с 13 березня . В цей день було відкрито 12
центральних банків Федеральної резервної системи (ФРС) . Вранці , ще 250
банків у різних містах було визнано “здоровими” , а 15 березня стали до
роботи усі без вийнятку банки .
Наступним кроком адміністрації Ф.Д.Рузвельта , було зменшення
кількості банків . У 1932 році їх було 6145 , а через рік їх вже було 4897
, а за данними на 1939 рік працювали 5203 банки з капіталом 33,1 млрд.
долларів . Таким чином у період з 1933 по 1939 рік кількість банків
зменшилась на 15% , а обсяг їх активів зріс на 37 % .
16.06.1933 року було прийнято ще один “банківський” закон - закон
“Гласса-Стігала” . Він поділяв депозитні та інвестиціонні операції , тим
самим перекриваючи можливість займатися спекулятивними операціями . Ще
одним важливим введенням було страхування депозитних вкладів які , не
перевищують 2500 долларів . У1934 році сумму , яка підлягає страхуванню
підняли до 5000 долларів . У другій половині 1935 року , 14219 банків , які
мали вклади на 45 млрд. долларів , повинні були страхувати усі вклади , які
доходили до сумми 5000 долларів .
Згідно до банківського закону 1935 року , рада керівників отримала
контроль над резервом , який повинен залишатися в банках – членах ФРС . Це
означає , що рада зниженням чи підвищенням рівня резерву , мала змогу
впливати на ділову активність . Це дуже важливо тому , що діяльність банків
опинилась під контролем державної влади .
31 січня 1934 року , Ф.Д.Рузвельт видав закон , за яким золотий зміст
доллара було знижено з 25 4/5 до 15 5/21 грама , та встановлено ціну на
золото у розмірі 35 долларів за унцію . Таким чином доллар було
девальвовано на 12 % . Завдяки цим діям процент платні по облігаціях
знизився з 3,76 у 1932 році , до 2,39 у 1940 році . Банкіри також були
змушені знизити процентні ставки в приватних операціях . Корпорації
сплачували по кредитах 2,9 % , а не 4,25 % як раніше .
Але банківська реформа - це не єдине що треба було робити . Була ще
проблема соціального захисту , яка теж хвилювала владу . Одже 12.03.1933
року адміністрація Рузвельта дала добро на асигнування у розмірі 500 млн.
долларів , на здійснення допомоги безробітним . Керівником Федеральної
адміністрації по здійсненню надзвичайної допомоги (ФЕРА) призначили
Г.Гопкінса . Усього було витрачено на допомогу безробітним більш ніж 4
млрд. долларів . Однак безробітні віддавали перевагу не грошовій допомозі
, а громадським роботам .
Першою отримала таку допомогу молодь . З квітня 1933 року , почалось
відправлення молоді до лісних таборів , де вони мешкали на повному
державному забезпечені терміном 6 місяців . Одночасно з цим , вони
отримували платню у розмірі 30 долларів , 25 з яких вони повинні були
відіслати до своєї родини . За 1933-1939 роки через ці табори пройшли 2
млн. людей віком до 25 років . Але безробітні це не єдині кому була
потрібна допомога . Так у серпні 1935 року був прийнятий закон який
передбачував два види страхування – по старості та безробіттю . Фонди для
виплат утворювались за рахунок налога на підприємців , робітників та
службовців у розмірі 1% від заробленної суми . Також цим законом був
створений пенсійний ліміт у розмірі 85 долл. на місяць .
З безробіттям все виглядало інакше . Фонди для допомоги утворювались з
налогу у розмірі 1% , яким було обкладено підприємців приймавших
на роботу вісім та більш робітників .
У тісному зв’язку з цими заходами впроваджувалось законодавство
націлене на регулювання операцій на фондових біржах . Так у 1933-1934
роках були прийняті два закони для регулювання біржевої діяльності . На
базі цих законів було створенно “Комісію по торгівлі акціями” . До 1937
року в цю комісію звернулись 3500 компаній для реєстрації їх акцій на
загальну суму 13 млрд. долларів . Іноді комісія зверталась до суду з
проханням не дозволяти тим чи іншим організаціям випуск акцій .
16.06.1933 також було прийнято закон про відновлення промисловості
(National Industrial Recovery Act - НИРА) . Завдяки НИРА за короткий
термін часу було сформовано 557 основних та 189 допоміжних кодексов в
отраслях .
У сфері аграрної політики Ф.Д.Рузвельтом 12.05.1933 року був
прийнятий білль о допомозі фермерам (Agricultural Adjustment Act - AAA) .
Цей білль ставив для себе головною метою підняти рівень цін , щоб
співвідношення між куплею та продажею стало таким як у період з 08.1909 по
07.1914 років . Для досягнення цієї мети було знищено 10,5 млн. акров
хлопчатника , близько 6,5 млн. свіней а також багато іншої продукції .
Також було об’явлено про виплату премій за зменшення посівних платежей .
Но вже у 1936 році , а саме 1 березня , був підписаний закон “о
збереженні плодородія почв та о квотах для внутрішнього ринка” . Цим
законом було відкрито другий етап в аграрній політиці “Нового курсу” .
Ціллю уряду залишилось підвищення цін на продукцію .
16 лютого 1938 року був прийнятий закон завершуючий аграрну політику
“Нового курсу” . Був він направлений також на регулювання цін , тільки не
шляхом знищення , а шляхом зберігання продукції , яке стимулювалося урядом
.
Одже як можна побачити основним методом боротьби із кризою було
державне втручання у всі сфери суспільного життя . Якщо порівняти методи
Г.Гувера та Ф.Д.Рузвельта , то можна побачити що спільного в них нічого
нема . Адже Рузвельт не зважав уваги не те що держава втручається у справи
підприємців та громадян . Він бачив виход із економічної кризи тільки
завдяки державному втручанню , та регулюванню урядом економічних відносин
між підприємцями . Одже як ми можемо побачити його программа державного
втручання спрацювала . Почав працювати соціальний захист , контроль за
виробництвом та збутом продукції , почалось відродження виробництва , і
таке інше… Хоча деякі його методи були трішечкі такими не гуманними
(знищення сільскогосподарської продукції) , но саме завдяки цим методам
держава подолала кризу і почала розвиватися . А основний метод на мою
думку це всеж таки державне втручання , контроль та регулювання суспільних
відносин , чого раніше не було .
Значення “Нового курсу” у подальшому розвитку США.
“Новий курс” мав дуже важливе значення для Сполучених Штатів . За час
правління Ф.Д.Рузвельта , було прийнято багато нових законів та положеннь
, які діють і по цей час .
Наприклад: 5 липня 1935 року було прийнято статут про трудові
відносини , відомий як закон Вагнера . Цим законом , вперше в історії США
, проголошувались профспілкові права та захищались державним органом який
мав реальну владу . Основновною ціллю цього закону було зменшення класових
конфліктів . Але він аж ні як не забороняв робітникам страйкувати .
Профспілкові права були спеціально перелічені в ст. 7 . В статті 8
перелічувались п’ять видів “несправедливої трудової практики” підприємців
. Підприємцям було заборонено втручання у здійснення робітниками прав ,
перелічених у ст. 7 . Для розслідування жалоб профспілок та робітників на
підприємців , було створено Національне управління по робітничім
відносинам (НУРВ) . НУРВ мало право видавати розпорядження які підлягали
виконанню , не виконувати ці розпорядження було можливо тількі після
визнання їх недійсними окружним апеляціонним судом , та підтвердженням
цього рішення Верховним судом США .
Але цим законом не було піднято заробітну платню . І завдяки цьому ,
на почетку серпня 1935 року профспілки Нью-Йорка , під натиском
безробітніх , розпочали серію страйків на громадських работах (ВПА) . 9
серпня того-ж року до страйку приєдналось ще декілька десятків тисяч
робітників . Страйкові рухи все нарастали та нарастали , під’єднуючи до
себе нові й нові міста . Було організовано дуже багато мітінгів ,
демонстрацій .
І всеж такі вони добилися своєї мети . 19 вересня 1935 року Г.Гопкінс
та Х.Джонсон викликали до столиці профспілкових лідерів Нью-Йорка . Після
п’ятидневних переговоів , профспілкові лідери повернулись додому з
обіцянками влади підняти заробітну платню . В цей же день страйк у Нью-
Йорку був закінчен .
Усього у 1936 році було 48 сидячіх страйка , із яких 35 було проведено
молодими профспілковими організаціями (КВП – комітети виробничих
профспілок) . Сидячі страйки 1936 року , були важливі тим , що у цьому
році тільки розпочинались основні темпи росту КВП у 1937-1938 роках . У
1936 році також почалось гарно спланована массова організаційна компанія
по втягненню у спілки робітників главних , високотрестированих галузей
промисловості , котра змінила обличчя американських профспілок ,
підготовила важкий для капітолістів 1937 рік та значно підняла політичну
вагу робітничого класу . Це не була кампанія яку придумав Д.Льюис та його
помічники , як іноді висловлювались історікі буржуазії . Це була класова
боротьба мільйонів , це була героїчна праця тисяч прогресивних
профспілкових активістів , котра і заклала основи сучасного профспілкового
двіженія .
Одним із серьйозних досягнень профспілок хотілося б зазначити закон ,
котрий був підписаний президентом 30 червня 1936 року “о встановленні
мінімальної заробітної платні та максимального робочого дня ” . Таким
чином починаючи з 1 жовтня 1936 року любий державний заказ до часних
організацій , з сумою більш ніж 10.000 долл. повинен був бути гарантованим
із боку виробника слідуючими положеннями : підприємець повинен був
дотримуватись умов праці , передбачені статутом , дотримуватись рівня
заробітної платні , визначеного міністром праці , встановити 40 – часовий
робочий тиждень , не наймати чоловіків молдше 16 років , та жінок молодше
18 років , не застосовувати працю ув’язнених а також підтримувати
нормальні санітарні умови .
Контроль за здійсненням цього закону був закріплений за міністром
праці , який мав певні повноваження .
6 вересня 1935 року Ф.Д.Рузвельт об’явив , що реформи закінчились і
бізнес має “передишку” . Вже 7-го вересня Білий дім отримав багато
телеграм з задоволеннями його заяви . Але зроблений у 1935 році здвиг
вліво “Нового курсу” (уступки профспілкам та робітничім рухам) залишив
дуже глибокий слід у внутрішніх взаємовідносинах господорюючого класу .
Керівництво республіканської партії поставило під сумнів “щирість” цього
жеста . Та 5 грудня Національна Асоціація Промисловців (НАП) прийняла
“платформу американської промисловості”, основні пункти якої вимагали
відмови від втручання Федерального уряду у рішення соціально-економічних
питаннь . Таким чином починався рух промисловців проти реформ “Нового
курсу” , та за відродження старих принципів регулювання економічних
відносин . Вслід за НАПом 11 грудня 1935 року з різкою критикою політики
Ф.Рузвельта виступила Торгова палата . Наприкінці грудня 1935 року , зі
своєю програмою для конгресу виступила “Ліга свободи” . А.Сміт (керівник
опозиції) на банкеті який відбувався у отелі “Mayflover” у Вашінгтоні ,
заявив що президент продався комуністам . С тих пір цей вираз увійшов у
лексікон американців , як фальшивий лозунг проти найнезначнішого
лібералізму у політиці урядових кіл . 18 травня 1936 року , Верховний суд
відмінив закон Д.Гаффі “про регулювання вугільної промисловості” . 1
червня 1936 року під предлогом “захисту контракта”при наймі на роботу” був
онулірован закон штату Нью-Йорк , передбачаючий встановлення мінімальної
заробітної платні для жінок . Но не зважаючи на протирузвельтовський рух ,
посилювалось розуміння того , що посилення ролі держави у фінінсово-
економічній сфері було вигідно бізнесу у цілому . Оцінюючи банківське
законодавство “Нового курсу” , Р.Тагвелл писав , що уряд знайшов найкращу
форму об’єднуючу урядове регулювання та часну ініціативу . Він лише
сумував з того приводу , що не усі банкіри розуміли , що “ці заходи були
основним чином у їх інтересах” . Але тем не менш жоден із рузвельтовських
банківських законів не був відмінений Верховним судом . Але була одна дуже
важлива відміна зі збоку Верховного суду , він відмінив закон ААА , але
зразу після відміни , дивлячись на критичний стан сільського господарства
, був прийнятий інший закон , це був практично той же самий ААА , тільки з
другими методами надходження грошей для регулювання сільського
господарства .
Але всі ці нападки на рузвельтовські реформи , практично нічого
гарного правим силам не принесло .
Спираючись на частку господорюючого класу та широкий фронт лівих сил ,
Ф.Рузвельт та його люди , змогли подолати опір справа та відстояти
законодавство 1935 року . Але далі цьго , вони не пішли .
Загострення взаємовідносин внутрі господорюючого класу не змогло не
вплинути на положення в обох партіях . Після громадянської війни вагома
різниця між цими партіями зникла .
Одже “Новий курс” мав дуже велике значення що до подальшого розвитку
соціальної та економічної політикі . Насамперед він встановив межу між
робітниками та підприємцями . У ході так званої “війни” профспілок та
підприємців з’явились чіткі межи повноважень підприємців (заробітна платня
, 40 годинний робочій день , експлуатація дітей , та інше) , та
визначились права робітників , а це на мою думку має дуже велике значення
дляч подальшого розвитку , та для сучасних Сполучених Штатів .
Значення “Нового курсу” у розвитку
інших держав .
Економічна криза 1929-1933 років затронула в той чи іншій ступені усі
капіталістичні держави . Наслідками виявились – різкий спад світової
торгівлі , посилення боротьби за ринки збуту товарів , загострення
протирічч меж імперіалістичними державами . У світі капітала розгорнулась
справжня торгова та митна війна . Наслідками кризи також стали обесцінення
валют , порушення міжнародних фінансових зв’язків , банкрутство банків ,
створення стерлінгового блока під егідою Великобританії .
Взагалі що до зовнішньої політикі , адміністарція Ф.Рузвельта
успадкувала її з традиційними основними направленнями та відповідними їм
доктринами : Монро в Латинській Америці , “відкритих дверей” у Азії та
ізоляціонізма у відношені Європи . У двох словах цю політику можна назвати
політикою “доброго сусіда” , як її називають історикі . Серйозним
випробовуванням для політикі “доброго сусіда” була експроприація Мексикою
великих земельних ділянок , які знаходились у власності громадян США , для
проведення аграрної реформи . У вигляді контрмери США відмінили договір з
Мексикою про закупівлю мексиканського срібла , що призвело до падіння цін
на цей метал , та вимагав від Мексики виплати компенсації . Мексика всеж
такі була змушена виплатити компенсацію , у вигляді виплат нефтяним
компаніям .
Завдяки такій політиці була прийнята “Лімська декларація” , на
конференції 9-27 грудня 1938 року у місті Лім (Перу) . У цій декларації
уряди американських держав домовились про континентальну солідарність . Ця
солідарність була виражена у “рішучості захищатись від іноземного втручання
, використовуючи засоби , диктовані обставинами” .
Дуже важливим зовнішньополітичним актом , який заклав основу для
подальших стосунків , було визнання Сполученними Штатами СРСР . Завдяки
нормалізації відносин СРСР та США перед урядом Сполучених Штатів гострішим
стало питання щодо відносин на Дальному Сході . Рузвельт вже було починав
розмови про війну із Японією . Встановлення діпломатичних відносин між США
та СРСР , співпало з новими зусиллями СРСР по забезпеченню всезагального
миру . Радянський Союз висунув ідею Тихоокеанського пакту про ненапад .
Сполучені Шати довгі роки не підтримували цей пакт , хоча і не відмовлялись
від нього . Вони дотримувались так званої мовчанки . При цьому Сполучені
Штати були не проти щоб СРСР та Японія розпочали між собою війну . Таким
чином США притримувальсь нейтралітету , який вони закріпили законодавством
у серпні 1935 року . Як предлог для відмови від політичної співпраці з СРСР
, вони використовували проблему боргів россійських дореволюційних урядів .
Цим законом вони відгородили себе від втручання до справ Європи . Таким
чином США “вмили руки” у самий відповідальний момент . Одже коли уся Європа
робила все можливе для запобігання Фашистській агресії , США відійшли
прикрившись нейтралітетом . Таким чином нормальних політичних стосунків між
СРСР та США у ці часи не виходило . Хоча ще у листопаді 33-го року , вони
заключили “джентельменськеий договір” . У цьому договорі Російська сторона
погоджувалась частково погасити борги . В обмін на це Сполучені Штати
прибігли до закону Джонсона , хоча Радянський союз ніяких обов’язків на
себе по старим боргам не брав . Одже Радянський Союз не мав бажання
погоджуватись на небажаний прецедент . Наприкінці січня 1935 року
держдепартаментофіційно заявив про припинення радянсько-американських
переговорів по фінансово-економічним питанням . Внаслідок цього було
зачинено генеральне консульство США у Москві і т. д…
Завдяки цьому жесту зі збоку Сполученних Штатів , СРСР обмежив імпорт
із США , а діючі замовлення без особливих проблем розмістив за межами
Сполученних Штатів .
Незважаючи не це деяких результатів вдалось досягти у 1935 році . У
квітні 1935 року , радянська сторона заявила о збільшенні закупок у США .
Але Сполученні Штати відмовились . У серпні 1937 року за ініціативою СРСР
була заключена торгова угода . Угода була правовою базою для двохстороньої
торгівлі , та кожен рік продовжувалась , доки у 1951 році , Сполучені Штати
одностороннім актом не денонсували її .
Одже у зовнішній політиці Сполучені Штати обрали роль “Доброго
сусіда” тим самим , вони хотіли відгородити себе від військових дій . Не
всі держави Європи та Світу схвалювали цей вибір . Але всеж такі США
відгородили себе від другої світової війни . І практично не приймали у ній
участі . Цією політикою , США заробили собі ім’я “доброго сусіда” на довгі
роки . Чим на мою думку кращого для себе нічого не зробили . Але всеж такі
під час “нового курсу” було закладено гарну основу для зовнішньополітичних
та економічних відносин . Визнання СРСР відкрило новий шлях до розвитку .
Та на мою думку це було важливим рішенням не тільки для Сполучених Штатів ,
а й гарним напрямком для подальшого розвитку та взаємодії для іншіх держав
. Окремо для СРСР .
Висновок.
Із зробленної мною роботи можна зробити дуже обширні висновки .
Поперше про саму націю , їх внутрішній настрій , ідеологію , позиції , та
таке інше…
Але хотілося б зазначити деякі моменти , які мали важливе значення
для розвитку США , інших країн , її внутрішньої та зовнішньої політикі ,
економікі , суспільного устрою та перш за все парвової бази .
На мою думку на першому місці стоїть сам президент , це людина яка
змогла підняти державу із глубокої економічної кризи , підібрати необхідні
методи для подолання кожної окремої проблеми , та на скількі це можливо
відгородити суспільство від небажаних проблем (у часності війни) . Його
методи по своїм принципам не мали нічого важкого . Важливим був підхід до
тої чи іншої справи , пошук методів , котрі б підходили до саме цієї
проблеми , та задовольнили максимальну кількість людей . Методи боротьби
він був змушений знаходити миттєво , бо того вимагав стан держави та її
економіка . Одже знайдені методи повинні були підходити , бо на переробку
не було часу . Найважливійшими звісно ж були перші 100 днів після приходу
до влади . У ці дні було закладено основу для подальшої реформи .
Мабуть друге місце займає соціальна реформа яка повинна була бути
здійсненною , на мою думку , ще задовго до кризи . Але завдяки принципам
урядових службовців не була зроблена . Знов таки завдяки президентові ,
було зроблено занодавчу базу для розвитку цієї галузі . Завдяки цій базі ,
розвинулись профспілки , які в свою чергу розпочали діяльність по захисту
робітників , вплинули на уряд , завдяки чому було встановленно мінімальну
заробітну платню та максималну тривалість рабочого дня . Після появи
профспілок з’явилась реальна сила , яка могла на законних підставах
захищати права робітників . А це дуже важливе досягнення .
Ще хотілося б зазничити вагу деякіх зовнішньополітичних дій . Хоча
деякі дії не схвалювали інші держави та окремі люди , вони були спрямовані
насамперед на захист держави в цілому , та кожного громадянина окремо .
Також стосовно зовнішньої політики , хотілося б визначити яку роль зіграло
визнання Сполученими Штатами СРСР . Налагодження стосунків в деякій мірі
пом’якшили відносини між двома великими державами , що в майбутньому
зіграло дуже важливу роль . Було заключено доровора націлені на покращення
економічних відносин , політичних відносин та в інших напрямках . В
економічному напрямку було закладено гарний фундамент для подальшого
розвитку взаємовідносин .
А взагалі у двох словах це можна охарактеризувати як правильно
встановлене законодавство . Правові заходи що було впроваджено під час
реформ принесли США багато гарних результатів та правову основу для
подальшого економічного та політичного розвитку .
Список використаної літератури.
1 . “История США” из-во Наука 1985 г.
2 . С.В.Иванов “Война с бедностью Ф.Д.Рузвельта” 1989 г.
3 . В.Е.Коломойцев “100 дней президента Рузвельта” 1997 г.
4 . И.В.Галкин “На пути в Белый дом” 1991 г.
5 . Е.В.Ананова “Новейшая история США” 1962 г.
6 . В.Л.Мальков “Новый курс в США” 1973 г.
7 . М.З.Шкундин “К истории государственно-монополистической социальной
политики” 1980 г.
8 . М.Батурин “США и Мюнхен: из истории американской внешней политики 1937
– 1928 г.г.” 1961 г.
9 . В.Л.Мальков и Д.Г.Наджафов “Америка на перепутье 1929 – 1933 г.г.”
1967 г.
10 . Э.А.Иванян “Белый дом: президенты и политика” 1976 г.
11 . Н.Н.Яковлев “Франклин Рузвельт – человек и политик” 1969 г.
|
