Другое : Значення п'єси Миколи Куліша "Мина Мазайло" вчора і сьогодні
Значення п'єси Миколи Куліша "Мина Мазайло" вчора і сьогодні
Значення п'єси Миколи Куліша "Мина Мазайло"
вчора і сьогодні.
У
цьому творі найввдатніший український драматург двадцятого століття Микола
Куліш яскраво зобразив процес українізації, який відбувався у двадцяті роки. Ї
саме завдяки цьому п'єса не втратила своєї гостроти і в наш час. Чому? Тому, що
дійсність того часу і наше буття схожі: в Україні відбувається процес
відродження національної культури та мови, національної самосвідомості та
української нації взагалі. Українізація, як і будь-що, має і своїх
прихильників, і своїх супротивників. Одні допомагають їй, інші стають на
перешкоді.
Представників
обох таборів можна зустріти навіть в одній родині. Такою є родина Мазайлів. Сам
Мина, його дружина та дочка Рина — це противники українізації. Всі родичі,
окрім сина Мини Мокія, дуже бажають змінити своє "плебейське"
прізвище Мазайло, яке здається їм "недоброзвучним", на Тюльпанова,
Розова, Сіренєва або Алмазова, чи вже на крайній випадок — на Мазеніна. Для
зміни прізвища у них є кілька "дуже вагомих" підстав. По-перше,
голові родини ніколи не щастило через це прізвище: у школі його на регіт брали,
жодна гімназистка не хотіла з ним гуляти, за репетитора не брали, на службу не
приймали, од кохання відмовлялися—Мазайло! Жінку свою він вже обдурив: сказав,
що прізвище його Мазалов, а не Мазайло. По-друге, Мина прагне будь-що пробитися
до "вдасть імущих". А щоб досягти цього, переконаний він, треба
зректися своєї предківщини, змінити українське прізвище, тобто зректися
власного "я". А по-третє, в той час дуже багато хто змінював своє
прізвище.
Це
була, так би мовити, мода. Тож Мина не хотів відставати. Крім цього, можна було
б похвалятися новим прізвищем перед сусідами. На думку Мини після зміни
прізвища для нього почалося б нове життя. Він вважає, що перед ним одразу
одчиняться всі двері, думає, що зі зміною прізвища він змінить також і
ставлення оточуючих до себе: його будуть шанувати, всі будуть вважати за честь
бути з ним знайомими, а особливо — приймати у своєму домі. Нарешті його мрія
збулась: він став Миною Мазєніним. Але Мазайлу-Мазєніну не вдалося здійснити
все, чого він так прагнув: за систематичний і зловмисний опір українізації його
звільнено з посади. Отже головне в людині — це її вчинки, її душа, а не
зовнішність, прізвище чи багатство. Палкий прихильник українізації в родині
Мазайлів — це Мокій. Він не лише не бажає змінювати своє малоросійське прізвище
на Мазєніна, а навпаки, намагається додати до власного прізвища ще й Квач, щоб
було виключно українське прізвище.
Мока
— українець в душі, а не лише на словах. Він дуже чітко і дохідливе висловлює
свої думки про українізацію, дивовижно ніжно відчуває всі відтінки, всі нюанси
українських слів. Наприклад, слово "бринить" він не переклав просто
"звучить", а розкриває його повний зміст на прикладі багатьох
словосполучень, щоб Уля зрозуміла всю красу і дивовижність української мови:
орел бринить, сніжок бринить, думка бринить, спів бринить. Мокій так впевнено
доводить свої думки, що навіть зміг переконати Улю, яка згодом приєдналася до
нього. Але ж у цій пєсі ми бачимо, що й українці можуть бути різними. Такими,
наприклад, як Мокій та дядько Тарас. Вони обидва українці, але українізацію
сприймають по-різному. Мока робить все, щоб полегшити та прискорити цей процес,
а дядькові Тарасові це не подобається. Він каже: "Їхня українізація — це
спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не
було..." Різниця між Мокієм та дядьком Тарасом в тому, що старий, хоча і
за все українське, але за таке, яке було раніше, за старі звичаї, обряди,
традиції; він не хоче нічого нового. Я гадаю, що така думка неправильна: не
можна весь час залишатися на одному місці, завжди треба щось оновлювати, йти
вперед, бо без нового історія залишалась би на місці. Кожен час несе з собою
властиві йому ознаки, які по-новому відтінюють старі традиції, звичаї та
обряди, а не змінюють чи відкидають їх зовсім» Ніколи не можна забувати про
минуле, бо це життя наших предків, наша власна історія.
Як
висновок зі всього написаного можна сказати лише одне: ми — українці, живемо в
Україні, тут жили наші предки І будут жити наші діти, а тому ми повинні
шанувати та любити і свою країну, і свій народ, і свою мову та культуру, бо все
це — наше. Як кажуть американці: и Можливо, в цій країні погана економіка,
тяжке життя, багато безробітних і ще дуже багато чого поганого, але це — моя
країна!" Нам треба це взяти за приклад. Значення цього твору і сьогодні
дуже велике. Він допомагає нам зрозуміти, як треба поводити себе в наш с
кладний і такий суперечливий час.
Список литературы
Для
подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://www.ukrlib.com.ua
|
