Другое : Класифікація міст, їх значення і роль у РПС
Класифікація міст, їх значення і роль у РПС
Класифікація
міст, їх значення і роль у РПС
Міське нас-ня
Укр проживає у різних типає поселень: малих містах 9з населенням до 50 тис.
жителів), середніх (50 – 100 тис жителів), великих (100 –250 тис жителів),
крупних (250 – 500 тис жителів) та найкрупніших (понад 500 жителів), а також у
селищах міського типу. На 1 січня 1999р. в Укр нараховувалося 448 міст, в т ч
169 обласного підпорядкування, 897 селищ міського типу та понад 28775 сіл. У
міських поселеннях, які становлять менш ніж 5% всіх населених пунктів Укр,
зосереджено більш як 2/3 нас-ня країни. В цілому міста становлять лише третину
міських поселень Укр, але в них проживає близько 90% всього міського нас-ня.
При цьому осн частина припадає на крупні і найкрупніші міста. В с.м.т. з
людністю понад 20 тис чол проживає лише 2% нас-ня, а решта нас-ня проживає у
поселеннях до 20 тис чоловік. В останні роки особливо гостро постала
урбанізації з одночасним збереженям сприятливих прир умов проживання.
Залежність фізичного стану людини, як і способу її діяльності, від особливостей
прир умов дуже велика. Суч зміни в прир умовах пов з територіальною
організацією в-ва та розвитком урбанізації. Особливо проблеми збереження
належних прир умов загострюються у високо урбанізованих регіонах (Донбас,
Придніпров¢я та ін). У таких регіонах рівень
забруднення повітря, поверхневих вод і землі перевищує можливості їх
самоочищення. ЦЕ призводить до деградації навк сер, що негативно впливає на
здоров¢я нас-ня. Несприятливі екологічні умови є
причиною близько 20% прямих захворювань. Укр нал до країн, що мають високі
показники забруднення навк середовища. Осн центрами зосередження екологічних роблем
є високо урбанізовані р-ни, міські агломерації та крупні промислові центри.
Так, питома вага забруднених стічних вод у загальному її обсязі становить в
цілому по Укр 28%, в т ч у Харківській та Луганській областях - більш ніж 70%,
у Чернівецькій, Одеській, Донецькій областях – більше половини. Високим є
рівень забруднення і атмосферного повітря. Нині в Укр майже четверта частина
шкідливих викидів промислових п-в не уловлюється і потрапляє в атмосферу без
будь-якого очищення. Найбільші викиди цих шкідливих речовин в атмосферу
характерні для високо урбанізованих областей. Так, на частку Донецької області
припадає майже третина всіх викидів по Укр в цілому, до 30% - на
Дніпропетровську і майже 15% - на Луганську область. Звичайно, основні обсяги
скидів у воду та викидів у повітря локалізовані у містах та міських
агломераціях. Найбільші викиди речовин в атмосферу спостерігаються в Кривому
Розі, Маріуполі, Запоріжжі, Дніпропетровську, Єнакієвому, Донецьку,
Дебальцевому, Макіївці та ін. Особливості екологічних умов окремих регіонів
повинні враховуватися і при територіальній організації с/г в-ва. Це стосується
насамперед приміського господарства, оск приміські території дуже часто
забруднені важкими металами та ін шкідливими елементами, які потрапляють з продуктами
харчування в організм людини. Важливим напрямомполіпшення екологічної ситуації
у високо урбанізованих регіонах є обмеження надмірного зростання пр-сті та
чисельності нас-ня великих міст. Так, не контрольований належним чином
промисловий розвиток таких великих міст Донбасу, як Донецьк, Луганськ,
Макіївка, Горлівка призвів до ряду складних екологічних, ек та соц проблем.
Один з шляхів їх вирішення полягає в обмеженні розміщення нових вир-в, які
можуть лише ускладнити екологічну ситуацію. В складних екологічних умовах
заслуговує на увагу концепція розвитку малих і середніх міст, у яких природне
середовище значно краще, ніж у великих. До того ж ряд областей України взагалі
не має великих чи середніх міст, крім обласного центру (Вінницька, Рівненська,
Тернопільська, Чернівецька). Особливо актуальним є подальший розвиток малих
міст, в яких розміщені одне-два п-ва. В нових ек умовах банкрутство таких п-в
може призвести до руйнації ек-го базису розвитку цього міста.
Єдиний
экономический комплекс, його суть і структура.
Система в-ва,
обміну, розподілу і споживання, що склалася в межах Укр, формує її н/г-й
комплекс. Його об¢єднують в єдине ціле транспортна система,
система розселення, упр-ня і зв¢язку. Інтегральним показником оцінки ек
розвитку держави є показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який хар-є
рівень розвитку ек-ки, особливості його стр-ри, ефективність функціонування
окремих галузей, рівень участі країни у світових інтеграційних процесах.
Сукупний показник ВВП хар-є вартість товарів і послуг, які вироблені в Укр
всіма галузями ек-ки і призначені для кінцевого споживання. В 1997р. ВВП (у
фактичних цінах) становив 92484 млн грн, що в розрахунку на душу нас-ня
становить 1824 грн. Індекс розвитку людського потенціалу Укр – 0,719. За рівнем
розвитку людського потенціалу Укр посідає 80-е місце в світі. Вартість ОФ у у
1997р. становила 808 млрд грн, у т. ч. виробничих фондів – 518 млрд грн (у
фактичних цінах на кінець року). На Укр припадає 18% нац доходу країн СНД.
Стр-ра сусп в-ва – це співвідношення між його галузями, що виражає госп-кі
пропорції та стан сусп поділу праці. Це поняття вживається для вираження всіх
госп-х пропорцій і сукупності стійких зв¢язків в-ва, що забезпечують його
цілісність. Стр-ра сусп в-ва визначається як натуральними, так і вартісними
показниками (ВВП, чисельність зайнятих, вартість ОФ – основного капіталу). Вона
хар-ся такими пропорціями: 1)відтворювальними – між в-вом засобів в-ва й предметів
споживання, у використанні ВВП на заміщення спожитих ресурсів основного
капіталу та особисте споживання й накопичення; 2)галузевими – співвідношення
між різними галузями ек-ки; 3)територіальними – розміщення в-ва по окремих ек
р-нах; 4)зовнішньоекономічними – ввезення продукції з різних регіонів і
вивезення продукції різних галузей і р-нів у зарубіжні країни. Перехід України
до ринкової ек-ки з усією гостротою поставив проблему оптимізації стр-ри ек-ки
та шляхів її перетворення. Вдосконалення стр-ри в-ва – дуже складна і
багатопланова проблема. Вона включає в себе насамперед соц-ек стр-ру ек-ки, яка
хар-ся формами власності на засоби в-ва. Другим важливим елементом є
організаційно-економічна будова ек-ки, що визначається співвідношенням різних
форм організації в-ва. Існує також виробничо-технологічна будова ек-ки, яка
виражає внутрішню організацію продуктивних сил, тобто співвідношення
матеріального в-ва та сфери послуг, пр-сті й с/г, в-ва засобів в-ва та
предметів споживання, видобувних та обробних галузей госп-ва. Вона хар-ся
питомою вагою наукомістких та високоек-х галузей ек-ки – галузей з повільним
обігом капіталу (суднобудування, ракетно-космічна техніка тощо) та галузей зі
швидким обігом капіталу (в-во товарів широкого вжитку, пріоритетні галузі агропромислового
комплексу, сфери побуту й торгівлі). Галузь госп-ва – сукупність п-в і
організацій об¢єднаних спільністю функцій, які вони
виконують у системі територіального поділу праці. Галузева стр-ра госп-ва
безпосередньо відображає процес сусп поділу праці, вказуючи на функціональні
відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих
пропорцій і зв¢язків, зіставляються показники економічної
ефективності в-ва. Вона слугує цілям упр-ня економікою. Галузі госп-ва
відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матеріальних і духовних
благах у процесі в-ва, розподілу та споживання мат-х благ або виконанні різних
послуг. Залежно від їх ролі в госп-му комплексі виділяють виробничу і
невиробничу сфери. До виробничої сфери належать ті види діяльності, які:
1)створюють матеріальні блага (пр-сть, с/г, буд-во); 2)доставляють створені мат
блага споживачам (транспорт і зв¢язок по обслуговуванню мат в-ва); 3)пов¢язані з
продовженням процесу в-ва у сфері обігу (торгівля, мат-технічне постачання,
заготівлі, громадське харчування). Роль кожної галузі у створення сусп продукту
і нац доходу різна. В таких галузях, як пр-сть, буд-во, с/г створюються нові
споживні вартості. Вантажний транспорт завершує процес в-ва і на основі цього
бере участь у створенні нац доходу. Невиробнича сфера – сукупність галузей
госп-ва, які здійснюють функції щодо надання послуг немат-го характеру суспільству
і населенню. До неї належать: 1)галузі послуг – житлово-комунальне госп-во і
побутове обслуговування нас-ня, транспорт і зв¢язок по обслуговуванню нас-ня; 2)галузі
соціального обслуговування – освіта, охорона здоров¢я,
культура і мистецтво, наука і наукове обслуговування; 3)галузі органів упр-ня і
оборони; 4)галузі, які включають кредитування, фінанси і страхування.
Галузева
стр-ра господарського комплексу Укр та тенденції її розвитку.
Стр-ра сусп
в-ва визначається як натуральними, так і вартісними показниками (ВВП,
чисельність зайнятих, вартість ОФ – основного капіталу). Вона хар-ся такими
пропорціями: 1)відтворювальними – між в-вом засобів в-ва й предметів
споживання, у використанні ВВП на заміщення спожитих ресурсів основного
капіталу та особисте споживання й накопичення; 2)галузевими – співвідношення
між різними галузями ек-ки; 3)територіальними – розміщення в-ва по окремих ек
р-нах; 4)зовнішньоекономічними – ввезення продукції з різних регіонів і
вивезення продукції різних галузей і р-нів у зарубіжні країни. Перехід України
до ринкової ек-ки з усією гостротою поставив проблему оптимізації стр-ри ек-ки
та шляхів її перетворення. Вдосконалення стр-ри в-ва – дуже складна і
багатопланова проблема. Вона включає в себе насамперед соц-ек стр-ру ек-ки, яка
хар-ся формами власності на засоби в-ва. Другим важливим елементом є
організаційно-економічна будова ек-ки, що визначається співвідношенням різних
форм організації в-ва. Існує також виробничо-технологічна будова ек-ки, яка
виражає внутрішню організацію продуктивних сил, тобто співвідношення
матеріального в-ва та сфери послуг, пр-сті й с/г, в-ва засобів в-ва та
предметів споживання, видобувних та обробних галузей госп-ва. Вона хар-ся
питомою вагою наукомістких та високоек-х галузей ек-ки – галузей з повільним
обігом капіталу (суднобудування, ракетно-космічна техніка тощо) та галузей зі
швидким обігом капіталу (в-во товарів широкого вжитку, пріоритетні галузі
агропромислового комплексу, сфери побуту й торгівлі). Галузь госп-ва –
сукупність п-в і організацій об¢єднаних спільністю функцій, які вони
виконують у системі територіального поділу праці. Галузева стр-ра госп-ва
безпосередньо відображає процес сусп поділу праці, вказуючи на функціональні
відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих
пропорцій і зв¢язків, зіставляються показники економічної
ефективності в-ва. Вона слугує цілям упр-ня економікою. Галузі госп-ва
відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матеріальних і духовних
благах у процесі в-ва, розподілу та споживання мат-х благ або виконанні різних
послуг. Залежно від їх ролі в госп-му комплексі виділяють виробничу і
невиробничу сфери. До виробничої сфери належать ті види діяльності, які:
1)створюють матеріальні блага (пр-сть, с/г, буд-во); 2)доставляють створені мат
блага споживачам (транспорт і зв¢язок по обслуговуванню мат в-ва); 3)пов¢язані з
продовженням процесу в-ва у сфері обігу (торгівля, мат-технічне постачання,
заготівлі, громадське харчування). Роль кожної галузі у створення сусп продукту
і нац доходу різна. В таких галузях, як пр-сть, буд-во, с/г створюються нові споживні
вартості. Вантажний транспорт завершує процес в-ва і на основі цього бере
участь у створенні нац доходу. Невиробнича сфера – сукупність галузей госп-ва,
які здійснюють функції щодо надання послуг немат-го характеру суспільству і
населенню. До неї належать: 1)галузі послуг – житлово-комунальне госп-во і
побутове обслуговування нас-ня, транспорт і зв¢язок по обслуговуванню нас-ня; 2)галузі
соціального обслуговування – освіта, охорона здоров¢я,
культура і мистецтво, наука і наукове обслуговування; 3)галузі органів упр-ня і
оборони; 4)галузі, які включають кредитування, фінанси і страхування.Суч стан
ек і соц розвитку Укр пов з радикальними змінами, зумовленими переходом до
ринкових відносин. Він передбачає створення соціально зорієнтованої ек-ки, яка
означає поворот всього в-ва до потреб споживача. Соціально зорієнтована ринкова
ек-ка розуміється як госп-ка система, в якій кожна групи і соц тип нас-ня
одержують можливість для реалізації своїх життєвих здібностей і запитів на
основі вільної праці і зростання особистих доходів. Властиві ринку механізми
саморегулювання повинні забезпечити збалансованість ек-ки країни; найкращу
координацію всіх виробників; рац використання трудових, мат-х і фінансових
ресурсів; гнучкість в-ва, його сприйняття досягнень НТП; органічне поєднання
вітчизняної ек-ки із світовим госп-вом. Перетворення на шляху до ринкової ек-ки
здійснюються за кількома взаємопов напрямами: 1)лібералізація ек-ки, тобто
зняття адміністративних обмежень з цін, госп-х зв¢язків, зовнішньоек-ї діяльності;
2)стабілізація фінансів і грошової системи, які забезпечують зміцнення гривні
як загального еквівалента і єдиного платіжного засобу на території країни;
3)приватизація, розвиток піприємництва, створеня ін інституційних передумов
ефектисного ринкового госп-ва і ек зростаня; 4)структурна перебудова ек-ки, її
демілітаризація, інтеграція в світове госп-во, підвищення конкурентноздатності
укр-ї продукції на світовому ринку; 5)створення конкурентного ринкового
середовища; 6)активна соціальна політика з метою пристосування працездатного
нас-ня до нових умов, соц захист найбільш вразливих верств нас-ня, створення
передумов ек-го зростання на основі підвищення ролі ділової активності нас-ня.
За концептуальними розробками науковців Ради по вивченню п/с Укр НАН України,
основною метою розвитку н/г комплексу Укр в песпективі повинно бути неухильне
зростання темпів ВВП як важливого джерела підвищення життєвого рівня нас-ня.
Стратегічним напрямом ек реформ повинна стати їх соціальна спрямованість. Держ
політика у цій сфері має бути спрямована на покращення соц-ек та вир-чих умов
праці підвищення реальних доходів нас-ня зростання освітнього і
культурно-технічного рівня нас-ня, покращення медичного обслуговування,
посиленя охорони довкілля. Поступов становлення ек потенціалу Укр пов з
реалізацією структурної політики у сфері мат в-ва. Така політика полягає у
створення високорозвинутого н/г-го комплексу, який відповідає сучасним вимогам ринкового
госп-ва. Основа формування структурної політики в галузях мат в-ва зумовлена
тим, що нині склался недосконала стр-ра в-ва, а дія адміністративних, ек та
соц-х важелів упр-ня значно послаблена. Осн напрямами у фінансовій сфері є:
посилення контролю за діяльністю комерційних банків з боку нац банку,
орієнтація на підтримку нац товаровиробників, запобігання створенню фіктивного
капіталу, залученя коштів у довгострокові депозити. В сфері грошової політики
необхідно приборкати інфляцію, забезпечити пріоритет нац валюти як платіжного
засобу, підвищити золото-валютні резерви нац банку. Створенню збалансованого
н/г-ва Укр значною мірою заважає невиважена цінова політика держави. Поступовий
розвиток н/г Укр буде неможливим без активної науково-технічної політики, яка
повинна забезпечити технологію оновлення виробничого потенціалу, сприяти
випуску наукомісткої продукції. Зовнішньоек-на політика держави повинна бути
спрямована на подальшу інтеграцію у світовий простір на базі створення
могутнього експортного потенціалу та досягнення збалансованості торговельного
балансу. Важливою складовою ек політики держави є її регіональний аспект.
Тільки завдяки обгрунтованій нац політиці, спрямованій на подальше розширення
повноважень і відповідальності місцевих органів влади, можна поєднати різні за
своїми природними та сц-ек умовами регіони у єдиний н/г-й комплекс. Необхідно
розробити не тільки регіональні цільові комплексні прогнами, а й прогнами
розвитку і розміщення п/с окремих областей і АРК, програми прикордонного співробітництва
та розвитку вільних ек-х зон.
Список литературы
Для подготовки данной работы были использованы материалы
с сайта http://www.stydent.od.ua/
|
