Другое : Екологічні наслідки гірничо - видобувної діяльності людини
Екологічні наслідки гірничо - видобувної діяльності людини
Екологічні
наслідки гірничо - видобувної діяльності людини
Реферат
студентки ФПН – 2 Францевої Анастасії
Вступ
Гірничовидобувні
комплекси як вельми суттєва частина господарських перетворень беруть у зміні
балансу речовини, структури і енергії планетарних сфер виключно активну участь.
Природні зміни
рельєфу і рельєфоутворюючих відкладів є передумовами виникнення екологічних і
природоохоронних проблем. Найхарактерніші риси сучасного гірничого виробництва
з точки зору екології :
— розробка
сировини у таких масштабах і темпах, що ставиться під загрозу існування людини
( ріст вироблених просторів, просідання поверхні, вилучення земель під відвали,
порушення гідрологічного режиму грунтових і підземних вод, їх мінералізація
понад допустимого вмісту та ін. ).
концентрація
гірничих підприємств і організацій у крупномасштабні комплекси. Наприклад, в
Кансько – Ачинському вугільному басейні обсяг видобутку передбачається довести
до декількох сотень мільйонів тонн вугілля на рік. Такого ще не було у світовій
практиці. За останні 20 років у вугільній промисловості Росії число діючих
вугільних шахт скоротилось майже у 2 рази, а середньодобовий видобуток вугілля
на одну шахту зріс у 1,7 раза. Звичайно, створення гірничих підприємств –
гігантів має ряд позитивних сторін : ріст механізації і автоматизації робіт,
продуктивність праці, зниження питомих капітальних вкладень і собівартості
видобутку. Але може виявитися, що надмірна концентрація виробництва призведе до
такого порушення екологічного стану і забрудненню навколишнього природного
середовища, що негативних наслідків буде неможливо не тільки запобігти, але й
завбачити.
Територія
України характеризується складними і різноманітними природними і інженерно -
геологічними умовами. Багато районів відносяться до категорії техногенно
навантажених. Дія різних галузей промисловості, сільського господарства,
житлового будівництва, закритої і відкритої розробки родовищ корисних копалин
на одиницю площі у 10 – 15 разів вище аналогічних показників у інших регіонах.
Подальший неконтрольований і некерований розвиток і дія господарського
комплексу на природні об’єкти вже у близькому майбутньому може призвести до
незворотних змін середовища життя людини.
Найбільшого
перетворення зазнають верхня частина літосфери, атмосфера і гідросфера,
трансформується або знищується основа продуктивного ландшафту — грунтовий
покрив. Наприклад, тільки в Криворізькому залізорудному басейні під кар’єрами і
шахтами знаходиться більше 30 тис. га. В Україні під розробку корисних копалин
відведено до 150 тис. га, хвостосховищами зайнято 40 тис. га, полями фільтрації
і ставами ( відстійниками ) – 30 тис.
га.
Все більшої
гостроти набувають питання повноти використання природних ресурсів, залучених у
господарський обіг. Сьогодні тверді відходи складають 1,5 млрд. т / рік, у
відвалах їх нагромаджено більше 10 млрд. т, а для їх складування зайнято більше
230 тис. га родючих сільськогосподарських земель. Крім того, у водні об’єкти
щорічно скидається 20 млрд. куб. м стічних вод ( в тому числі 3,2 млрд / куб. м
забруднених ).
Регіональна
оцінка техногенної завантаженості території України не виконується у повній
мірі. Складність її полягає у тому, що до теперішнього часу відсутні нормативи
припустимої техногенної завантаженості території, показники потенційної
здатності природного ( геологічного ) середовища до самовідновлення.
Встановлення
поєднання інтенсивності, тривалості господарської дії, властивостей ландшафтів,
їх перетвореності сприяє виробленню екологічних норм і прогнозів. П.Г. Шищенко
пропонує розраховувати коефіцієнт антропогенної перетвореності за такою
формулою : Кап = Σ ( ri ρі q ) n / 100, де r — ранг антропогенної перетвореності
ландшафтів іm
видом використання ; ρ — площа рангу, % ; q — індекс глибини перетвореності ландшафту ; n — кількість виділів у межах контуру
ландшафтного регіону. Тоді Кап змінюється в межах
0 > Кап
≥ 10. Коефіцієнт різниться за ландшафтними регіонами ( табл. 1 ). Як
бачимо з таблиці гірськопромислові землі займають майже ту ж площу, що і
заповідні ( окрім Гірського Криму ), що є вкрай негативним показником для
нормального функціонування навколишнього природного середовища. Найбільш
змінені ландшафти Донецького ( К = 7,43 ), Придніпровського
( 7,52 ),
Криворізького ( 7,60 ) районів, найменш — гірських районів Українських Карпат (
Полонинсько – Чорногорські Карпати — 2,88 ) і Криму
( Головний кряж
— 3,27 ). На основі даного підходу складена карта антропогенної перетвореності
ландшафтів. В Україні переважають Кап = 5,31. Це дуже висока напруженість
природного середовища, яка потребує жорсткого нормування техногенних
навантажень.
З табл. 1 ми
бачимо, що площа гірничопромислових земель і заповідників практично не
відрізняється ( тобто, заповідних територій недостатньо ), що є вкрай
несприятливим чинником у формуванні навколишнього середовища.
Таблиця 1.
Порівняння господарського використання і перетвореність ландшафтних регіонів України
Информационная Библиотека
для Вас!
|